У традиційному одязі кожної країни відображена національна свідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. У акому сенсі ванкуверський національний костюм є багатогранним явищем. В його образі поєднані такі риси, як західна любов до яскравих кольорів та тяга до витонченої елегантності. Далі на vancouveranka.
Національний одяг у Ванкувері формувався під впливом корінних індіанців, що жили на цих землях протягом декількох століть, та колонізаторів з Європи, які прибули до Канади в 17-18 століттях. Також варто сказати про те, що ванкуверський традиційний одяг відповідає погодним умовам і клімату в цій частині світу. Тому традиційними предметами одягу є: парки, туке, сорочки оджибва, рукавиці, навушниці тощо. Про найцікавіші особливості одягу нижче.
Що носили корінні індіанці та чому?
Історія ванкуверського традиційного одягу веде свій початок з епохи корінних індіанців. Насправді багато хто вважає, що у Ванкувері просто не існує традиційного одягу, але все ж певна специфіка та особливість у костюмах цього регіону присутня. У сімнадцятому столітті традиційний одяг починає поступово змінюватися на більш європейський. Чому ж? Однією з найважливіших речей для корінних індіанців Канади було дотримання традицій у всьому. Кожне плем’я мало свій традиційний одяг, прикраси та стиль малювання обличчя. Племена жили далеко одне від одного і нечасто контактували. У такий спосіб, кожне плем’я зуміло зберегти свій одяг недоторканим і незмінним протягом кількох століть. Але після приходу колонізаторів до Ванкувера індіанські племена втратили частину своїх територій. Вони були змушені жити ближче один до одного. Саме тому їм довелося позичати один у одного племінний одяг. У той період найпопулярнішим одягом в індіанців були головні убори з пір’я, одяг з оленячої шкіри з бахромою та ткані ковдри.
У 19 столітті корінні індіанці носили жакети та сорочки, розшиті бісером, вовняні светри, семінольські клаптеві спідниці, стрічкові сорочки, атласні шалі, сукні з дзвінкою стрічкою, широкі стрічкові аплікації та сукні з розривами черокі. Нові поселенці з Європи принесли іншу моду на ванкуверські землі. І такий поворот в історії назавжди змінив всю одягову традицію не лише місті, але й в країні. Здебільшого тубільці носили штани зі своєрідною спідницею. Це був найпопулярніший одяг корінних індіанців: набедренник – прямокутний шматок тканини або шкіри, який підперезали поясом і носили з шкіряними крагами (або без нього). Деякі племена носили кілти і хутряні штани.
Про яскраві кольори в одязі, якість та головні убори
Корінні індіанці Канади влітку переважно не носили сорочок. Для холодної пори року використовували шкіряні сорочки. Їхній одяг виглядав максимально натурально(виготовлений із якісних матеріалів і пофарбований у природні кольори) та привабливо, з пір’ям, бісером, різноманітними яскравими елементами та прикрасами з дерева й кістки. Також одяг корінних індіанців часто розфарбовували у живописні, гарячі кольори, як і їх шкіра. Три вождя чорноногих у традиційному одязі, включно з типовим військовим капелюхом з орлиного пір’я та два прямі головні убори.
Саме тому найбільш незвичайним і самобутнім предметом одягу корінних індіанців був головний убір. Зазвичай він робився з пір’я і був дуже великим та яскравим. Майже у кожного племені був власний традиційний вид головних уборів і парадного одягу. Взуття корінних ванкуверців шили зі шкіри, як і одяг. Носили мокасини, зручні, м’які та безшумні при ходьбі – необхідні для мисливця характеристики. Були також муклуки, більш важкі чоботи.
Вплив Європи на національний одяг. Костюми чоловіків
Коли перші колонізатори прийшли до Канади в 17 столітті, вони носили одяг, який привезли з Європи. Лише окремі частини одягу виготовляли місцеві зі шкіри та хутра. Одяг для нових поселенців привозили до Канади з Франції та інших країн на кораблях. Отже, люди носили одяг європейського стилю, але через розрив у часі щонайменше в рік між зародженням стилю в Європі та його появою у Ванкувері поселенці отримали старомодний одяг. Це були чоловічі перуки, багаті тканини і елегантне мереживо. Чоловіки носили бриджі – це штани трохи нижче коліна. Варто сказати й про те, що поселенці були неабияк консервативні, тому намагалися зберегти традиції Старого Світу. Тож розуміємо, що вони мали закостенілі погляди й в одязі на відміну від людей у Франції, звідки його привозили. Проте замовляти купувати одяг з Європи могли лише заможні поселенці. Одяг простих робітників був набагато простіший і значно дешевший. Здебільшого його виготовляли вдома самі робітники, іноді люди купували деякі частини одягу у місцевих ткачів та інших майстрів.
У 19 столітті вже дещо змінилося, адже чоловіки почали носити звичайні штани (замість бриджів), поясні жакети, капоти та інший одяг з англійського сукна, яке доставляли на кораблях. За століття життя в Канаді новосели перейняли багато особливостей і порад в одязі від корінних індіанців. Вони почали використовувати шкіру та хутро, особливо в повсякденному одязі. Також люди почали носити мокасини, легінси, ковдри-капоти, які трансформувалися в шинелі, тощо. Насправді у ванкуверців немає загального національного костюма, тому що населення цього міста було сформовано сумішшю націй: корінних індіанців, французів, англійців та інших. Але все ж є деякі предмети одягу, що характерні для сучасних ванкуверців. Нині мода у місті все ще багато в чому залежить від погодних і кліматичних умов. Тому люди носять парки, панталони (нижня білизна, в основному, довга), вушанки, шарфи, рукавички, рукавиці, туке(вовняні шапки), різні куртки з льону та шкіри, легінси, сорочки оджибва, штани, мокасини. Це одяг унісекс, підходить як чоловікам, так і жінкам.
Що носили жінки з Ванкувера? Національний день спідниці-стрічки
Корінні ванкуверські жінки в основному носили сорочки, спідниці та легінси, але дизайн, матеріал і прикраси відрізнялися залежно від етносу. У деяких племенах сорочки були необов’язковими і використовувалися лише як пальто. Інші жінки завжди носили сорочки, туніки або мантії на людях. Були також сукні американських індіанців, які замінили сорочки, спідниці та легінси. Корінні індіанки носили таке ж взуття, як і чоловіки: мокасини або муклуки. У 17-19 століттях жінки в Канаді вже носили окремі топи і спідниці. Також почали шити корсетні ліфи (до пояса і без рукавів), сорочки (нижню білизну до колін, яка могла виконувати роль блузок для робітничих класів), під’юбники, фартухи та шапки. Подібний одяг був також в Європі того ж періоду, особливо у Франції, Англії та Іспанії, але в Канаді багато в чому залежав від погодних умов і способу життя в цій частині світу. Наприклад, ванкуверські жінки не могли носити взуття, створене для англійських доріг. Вони віддавали перевагу гнучким шкіряним мокасинам, які були набагато зручнішими, теплішими та комфортнішими.
Цікаво також те, що 4 січня канадці святкують національний день спідниці-стрічки. Приводом стала історія з життя Ізабелли Кулак. Дівчинка носила до школи яскравий одяг. Унікальна спідниця зі стрічкою та барвистий верх — це національний костюм корінних народів Канади, у тому числі ванкуверців, який жінки одягали у свята. У школі незадоволено відреагували на таку сміливість Ізабелли, проте реакція адміністрації школи викликала протест та онлайн-рух жінок корінних народів. Вони надягали національне вбрання, виклали в соціальні мережі, влаштовували демонстрації: це їхня ідентичність, їхня пам’ять, їхня гордість. У результаті школі довелося вибачитися і навіть погодитися провести «день спідниці зі стрічок». У кожної людини є своя історія, історія її народу, традиції та звичаї. І її важливо пам’ятати.