Карен Даян Магнуссен – видатна фігуристка, тренер з ковзанярського спорту. Відома завдяки блискучому переможному виступу на чемпіонаті світу в Братиславі (1973 рік). Крім того, Карен Магнуссен п’ять разів вигравала чемпіонат Канади з фігурного катання серед жінок (у 1968–1973 роках). Також була чемпіонкою в Північній Америці (1971 року), срібною призеркою Олімпійських ігор 1972 року (єдина призерка Канади) і чемпіонкою світу 1973 року. Вона унікальна своєю мужністю, наполегливістю та грацією. Саме тому Карен отримала прізвисько «Кохана Канади». Далі на vancouveranka.
Навчання та перші перемоги
Народилася фігуристка 4 квітня 1952 у Ванкувері. Карен Магнуссен вперше одягла ковзани у віці шести років у Ванкуверському ковзанярському клубі «Kerrisdale». Там вона навчилася основам катання від тренера Гельмута Мея, який виділяв Карен як сильну та рішучу особистість. У своєму першому зимовому карнавалі вона зіграла сніжинку. У 1959 році Карен виграла в змаганнях юнацького довільного катання. Це була її перша перемога. Після цього батьки Магнуссен, Альф і Глорія, а також дві молодші сестри підтримували та мотивували дівчину продовжувати розвиватися в цій сфері.
У вересні 1960 року Магнуссен перейшла до тренера Еді Рада (колишнього чемпіона Австрії та Європи серед чоловіків) у новий зимовий клуб «North Shore» у Північному Ванкувері. Після чого послідувала низка успіхів: перше місце на чемпіонаті початківців узбережжя Британської Колумбії у 1961 році, друге місце на чемпіонаті початківців секції Британської Колумбії у 1962 році, перше місце на чемпіонаті юніорів узбережжя Британської Колумбії у 1962 році, і перше місце на чемпіонаті юніорів секції Британської Колумбії у 1963 році. Проте вперше Магнуссен привернула національну увагу, коли виграла юніорський чемпіонат Канади з фігурного катання 1965 року. На той момент її тренувала Лінда Браукманн.
Про змагання, на яких Карен проявила себе найкраще
У 13 років Карен Магнуссен взяла участь у чемпіонаті Канади 1966 року серед старших. Тоді вона стала наймолодшою учасницею змагань, проте це не завадило талановитій фігуристці посісти друге місце у чотирихвилинній довільній програмі. За свій артистизм та харизматичність Карен отримала оцінку 5,9 (із 6,0). Навіть Петра Бурка, чемпіонка та майбутня переможниця, не отримала такий високий бал за художнє враження. Магнуссен явно відзначалася у вільній програмі катання й була вправною в обов’язкових елементах, проте до кінця 1960-х років набір шаблонних рухів більше впливав на результат прокату (60 відсотків) порівняно з вільним катанням (40 відсотків). Загалом Магнуссен посіла четверте місце, але все одно переконала глядачів у тому, що саме вона майбутня чемпіонка.
Наступного року (1967) Магнуссен посіла друге місце на чемпіонаті Канади, отримавши місце в національній збірній. Через кілька тижнів на чемпіонаті Північної Америки з фігурного катання в Монреалі вона посіла четверте місце. А на своєму першому чемпіонаті світу у Відні (їй було всього 14 років, тож Карен стала наймолодшою учасницею) посіла 7 місце у довільній програмі прокату та 12 місце в загальному. У січні 1968 року вплив довільної програми підвищили до 50 відсотків. Того ж року на чемпіонаті Канади у Ванкувері Магнуссен стала першою фігуристкою Британської Колумбії, яка виграла корону серед дорослих. Вона отримала найвищі бали від усіх суддів. Наступного місяця на Олімпійських іграх у Греноблі Карен посіла четверте місце у вільному катанні та сьоме в загальному. Невдовзі також отримала сьоме місце на Чемпіонаті світу.
У 1971 року на змаганнях в Ліоні Магнуссен посіла четверте місце, проте після прокату вільної програми піднялася в таблі на одну позицію. Саме тоді Карен отримала бронзу, свою першу світову медаль. Позаду неї були Беатрікс Шуба (Австрія) і Джулі Холмс (Сполучені Штати Америки), вона випередила навіть Лінн, яка виграла в довільній програмі катання, проте фінішувала четвертою. Результати викликали суперечки, тому що спершу переможцем мала стати саме Шуба, але у висновку вона посіла 21 місце з 22 фігуристів (опустилася після прокату довільної програми) та була освистана глядачами. Того року Магнуссен отримала грант від федерального уряду в розмірі 2000 доларів на рік (протягом чотирьох років), найбільшу суму, надану канадському спортсмену.
Успіх продовжував переслідувати Карен Магнуссен і в 1972 році. На чемпіонаті Канади, незважаючи на дві поразки, вона знову перемогла в змаганнях серед жінок. У лютому Магнуссен несла канадський прапор на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 1972 року в Саппоро. У змаганнях з жіночого катання вона посіла третє місце після прокату обов’язкових елементів. Проте завдяки оцінкам від 5,7 до 5,9 за довільну програму (після Джанет Лінн) фінішувала на другому місці (після Шуби) та виграла срібло, єдину канадську медаль на тих іграх. Кілька тижнів потому, на Чемпіонаті світу 1972 року в Калгарі, Магнуссен отримала високу оцінку за художнє враження, але знову посіла друге місце.
Травма та освіта
Попри її успішний підйом у рейтингах фігурного катання, Магнуссен програла Лінді Карбонетто на чемпіонаті Канади 1969 року після падіння на стрибку Лутц. Наступного місяця на чемпіонаті Північної Америки вона реабілітувалася. Карен чудово виконала обов’язкові елементи та посіла друге місце після Джанет Лінн із США. Ще через два тижні на чемпіонаті світу в Колорадо-Спрінгс у Магнуссен діагностували стресові переломи обох ніг. Їй нічого не залишалося, окрім того як знятися зі змагань за день до їх початку. Карен довелося спостерігати за подією в інвалідному візку. Проте варто зазначити, що вона дуже швидко відновилася, всього за 36 днів.
У 1970 році 17-річна Магнуссен виграла свій другий національний титул на чемпіонаті Канади в Едмонтоні. На чемпіонаті світу 1970 року в Любляні Магнуссен посіла четверте місце, випередивши Джанет Лінн. Того ж року вона вступила до Університету Саймона Фрейзера на кінезіологію. У січні наступного року на чемпіонаті Канади у Вінніпезі, Магнуссен зберегла свій титул чемпіона Канади, лідируючи за цифрами на нездоланні 49 очок. Тоді в неї були майже ідеальні оцінки від усіх суддів. На чемпіонаті Північної Америки в лютому 1971 року в Пітерборо шість суддів поставили Магнуссен 6 балів, від інших вона отримала 5,9 за деякі технічні помилки.
Спрощена коротка програма
Щоб гарантувати, що жоден фігурист більше не зможе перемогти без досконалого володіння як обов’язковими елементами, так і вільним катанням, Міжнародний союз ковзанярів у 1973 році запровадив нову та коротку «технічно вільну програму» для жіночих і чоловічих змагань. Якщо коротко, то була скорочена кількість обов’язкових елементів. Коротка програма становила 20 відсотків, зменшивши вагу фігур та довільного катання до 40 відсотків кожне. Нові правила визнали популярність вільного катання, адже обов’язкові фігури були незрозумілі для глядачів і погано передавалися на телебаченні.
Магнуссен, сильна та винахідлива фігуристка, отримала величезну користь від таких змін. За новими правилами на чемпіонаті Канади 1973 року у Ванкувері Магнуссен отримала свій п’ятий титул чемпіона Канади.