Вона була унікальною канадською плавчинею, дивовижною сумішшю таланту та рішучості, з безмежною енергією та чарівним шармом. Саме вона на довгий час захопила уяву цілої країни. Далі на vancouveranka.
Це одна з найвидатніших і найрізноманітніших плавців Канади в історії, що стала піонером канадського плавання на міжнародному рівні та заклала основу досконалості, щоб інші мотивувалися та хотіли наслідувати її.
Як її почали називати «Могутня миша»
Дівчина отримала призвісько «Могутня миша», оскільки вона змагалася з тими, хто був набагато більшим і старшим за неї. Саме це ім’я буде супроводжувати Елейн Таннер протягом усієї її кар’єри. Навіть десятиліття потому, коли вона святкує свій 40-й ювілей після Олімпіади 1968 року, її все ще називають «Могутньою мишею».
Елейн ніколи не хотіла бути знаменитістю і не бажала чимось відрізнятися від своїх друзів. Але з часом Таннер все одно стала популярною, бо її полюбили, нею захопилися. У віці 15 років «Могутня миша» уже наближалася до світового рекорду (1966 рік). Говард Фірбі поступово перетворив її талановите тіло в одну з найшвидших плавальних машин у світі. Дівчина могла плавати будь-яким гребком, проте особливо виділялася у плаванні на спині та батерфляєм. Крім того, у 15 років Елейн вже планувала взяти участь у національному чемпіонаті США. Ані Елейн, ані її тренер не мали жодної фінансової підтримки, і хоча її вчитель не зміг поїхати, рішуча «Могутня миша», на той момент ще невідома аутсайдерка, все ж відправилася на чемпіонат. Незважаючи на молодість, Елейн і без тренера приголомшила американців та пресу. Дівчина встановила два рекорди США, отримала дві золоті медалі, а пізніше ще й бронзову. Коли ЗМІ судорожно намагалися заговорити з неймовірною, талановитою спортсменкою, американці дивувалися, що було зрозуміло з їхніх слів та вигуків: «Хто це? Звідки вона взялася?», «Вона не дуже велика!». Тоді Елейн пропустила 3 дні в школі, тому дуже поспішала повернутися до Ванкувера разом зі своєю єдиною підтримкою – мамою.
Про участь Елейн в Ямайських іграх 1966 року
У 1966 році Елейн відправлялася на Ямайські ігри. На запитання репортера перед виїздом з Канади: «З чим ви повертатиметеся?» Елейн відповіла: «Із засмагою». Ось-ось мали відбутися два історичні моменти для Канади.
Так і сталося. Саме тоді Елейн увійшла в історію, вигравши рекордні 7 медалей, 4 золота і 3 срібла. Вона була першою спортсменкою в історії, яка виграла золото на будь-яких Іграх Співдружності, і була визнана найвидатнішою спортсменкою Ямайки. Крім цього, вона встановила два світові рекорди: один на дистанції 220 метрів батерфляєм і ще один у 440-метровому індивідуальному комплексному плаванні.
Про участь плавчині в Панамериканських іграх 1967 року
Елейн була не тільки найкращою спортсменкою Канади, але й універсальною плавчинею. Проте незважаючи на свою всесторонню розвиненість, дівчина зосередилася на вдосконаленні своїх навичок у плаванні на спині та батерфляєм. Саме тому перед натовпом захоплених канадців на Панамериканських іграх у 1967 році продемонструвала фантастичний результат. У запливі на 200 метрів на спині вона втримала лідерство вже на першому повороті. А на останніх 50 метрах у залі було так гучно, що неможливо було щось почути навіть сидячи поряд. Саме тоді за електронним таймером було видно, що Елейн має всі шанси побити світовий рекорд. Так і сталося. Особливо було багато сліз радості, коли прозвучала «O’ Canada» і Елейн отримала свою золоту медаль.
Пізніше Таннер виграла ще одне золото та встановила ще один світовий рекорд на дистанції 100 метрів на спині. Крім цього, виграла дві срібні медалі на 100 і 200 метрів батерфляєм. Марк Шпіц та Елейн Таннер стали улюбленцями басейну Панамериканських ігор, тому після них вже вся країна почула про Елейн Таннер, «Могутню мишу».
Підготовка Елейн та її команди до Олімпіади 1968 року
Елейн та її давній тренер Говард Фірбі разом стали непоганою командою. Проте все було не так просто. Через загальну недовіру Говарду не дозволили тренувати її під час найважливіших змагань у її житті. У 17 років Елейн стала найбільшою надією країни на золото на Олімпіаді 1968 року. На заміну Фірбі прийшов політичний призначенець, недосвідчений тренер, в якого команда згодом втратила віру. Зрештою колектив почав тренуватися самостійно. Спочатку хорошою ідеєю здавалися заняття в Банфі. Саме там трампліни були розміщені на хорошій висоті. Проте ніхто не перевірив наявність басейну олімпійських розмірів. А їх, на жаль, не було. Тож Елейн та вся команда не мали іншого вибору, як тренуватися в маленькому рекреаційному закладі під назвою «Печера і басейн» («The Cave and Basin Pool»).
На момент початку Олімпіади 1968 року в Мехіко тиск на 17-річну Елейн був величезним. Її перемоги чекала не тільки преса, а й вся країна. Тиск, який щодня зростав перед Олімпійськими іграми, позначився на її налаштованості та здоров’ї. Про це сказав через довгий час Ральф Хаттон, срібний призер канадської команди, в інтерв’ю CBC: «Я бачив, що вона якось змінился перед змаганнями. Коли озирався назад, то хотів щось сказати або підійти, але боявся зробити щось не так». В інтерв’ю для біографії Елейн Меріон Лей, капітан жіночої команди та член медалістської естафетної команди, сказала, що в 1968 році в Канаді змагання були організовані найгірше за всю історію ігор. Крім того, Нік Тьєррі, видавець «Новин плавання в Канаді» («Swim News Canada»), також офіційний світовий статистик з плавання та історик Залу слави, повідомив про те, що керівництво з Канади в 1968 році, окрім сприяння тренерським помилкам Елейн, прийняло й інші рішення, які вплинули на Таннер та жіночу естафетну команду. Керівник Канади з плавання на той час політично втрутився у відбір жіночої естафетної команди, і це рішення коштувало країні вищих результатів та кількох перемог.
У басейні в Мексиці Нік також був присутнім як глядач, тому на власні очі спостерігав за виступами Елейн та її команди. Тож це все варто було пригадати для того, щоб підтвердити факти та допомогти зрозуміти всі нюанси та негаразди, в яких опинилася Елейн напередодні та під час Олімпійських ігор у Мехіко. Проте це все не завадило Елейн Таннер добре виступити на змаганнях, виграти всі заїзди та півфінали, а також встановити 2 олімпійські рекорди.
За кілька хвилин до фіналу запливу на 100 метрів на спині тренер команди сказав їй змінити швидкий старт на повільніший (через висоту). Незважаючи на те, що вона завжди швидко виходила і йшла далі. Так її ніхто ніколи не наздоганяв. Спортсменка була знервованою, напруженою, але завжди поступливою, тому все ж змінила стратегію перегонів та прислухалася до тренера. У той же момент почала сумніватися в собі, про що повідомила пізніше в інтерв’ю: «А що, якщо я програю?»
Кілька десятиліть потому в інтерв’ю CBC Кей Голл із США, яка випередила Елейн із «золота» на 5/10 секунди, визнала, що знає про цю розмову: «Тоді я подумала, що виграла в лотереї». Цей недосвідчений тренер допоміг їй перемогти Елейн вперше і єдиний раз у її кар’єрі.
Цікавинка про спортсменку
Приблизно в той час, коли учасники FLQ (Фронт визволення Квебеку) викрали та вбили високопоставленого урядовця П’єра Лапорта, прем’єр-міністр Трюдо застосував «Закон про військові заходи». Елейн була гостем федерального уряду, і її особисто супроводжував навколо Парламентського пагорба офіційний спікер Палати представників Люсьєн Ламуре. Елейн і Ламуре вивезли під посиленою охороною Канадської королівської кінної поліції, побоюючись можливої спроби викрадення.