Монастирі вважаються одними з найважливіших і значимих святинь, пише vancouveranka. У цих місцях відчувається максимальна концентрація всього найсвітлішого й найчистішого. І звичайно, у всьому цьому головну роль відіграють ченці.
З урахуванням того, що монастирі бувають як чоловічими, так і жіночими, атмосфера в цих місцях зовсім різна. Адже, погодьтеся, енергія, яку несуть чоловіки, значно відрізняється від жіночої.
У Канаді є чимало жіночих монастирів. Всі вони відрізняються багаторічною історією та унікальними традиціями.
В нашому матеріалі, з посиланням на dominicannunsbc.ca, ми розповімо про монастир, який у перші роки свого існування більше нагадував щось на кшталт фонду. Однак згодом його масштаби діяльності стали набувати таких обертів, що ця святиня була не лише офіційно визнана, а й демонструвала колосальний розвиток. Причому черниці, крім своєї основної діяльності, активно займаються й іншими ремеслами. Починаючи від вівчарства, й закінчуючи садівництвом та створенням дивовижних ікон, а також листівок.
Розвиваючи всі ці напрямки, монастир став яскраво проявляти себе та в інших сферах. Зокрема, ми говоримо про фермерство та виготовлення релігійних атрибутів. Але про все по порядку.
Отже, знайомтеся – Dominicаn Nuns.
Прибуття черниць
Початок було покладено 27-го листопада 1999-го. Тоді відбулася Перша Адвентистська вечірня. І саме в той час до Канади почали приїжджати черниці, які до цього служили в різних монастирях Сполучених Штатів Америки. Допомогу в подібному переїзді священнослужницям надав Монастир Святого Причастя.
Купівля будинку
Після цього черниці осіли в графстві Суррей. Там їм виділили дуже маленьку будівлю. І лише за два роки їм вдалося купити будинок, який розташовувався в місцевості, що належить заповіднику сільгоспугідь. Йдеться районі Форт-Ленгли.
Черниці займалися вівчарством, а також активно створювали літургійні полотна, листівки та ікони.
Однак на той час монастир більше нагадував своєрідний фонд, ніж святиню.
Важлива подія
Так тривало до 17-го жовтня 2009-го. Адже тоді відбулося канонічне встановлення монастиря. Йдеться про те, що Святим Престолом, Орденом Святого Домініка та Архієпископа Ванкуверського було підтверджено, що спільнота досягла зрілості. А це означає, що воно може бути офіційно визнаним і “наданим духовним благам та привілеям”. Крім цього, спільнота набула зобов’язань, якими на законній підставі користуються монастирі, що належать до Домініканського ордена.
Нова будівля
Згодом будинок у Форт-Ленглі став для монастиря дуже маленьким. Тому він переїхав трохи на північ від Ванкувера. Йдеться про Аппер-Сквоміш. Саме тоді почала споруджуватися постійна будівля монастиря.
8-го серпня 2012-го, коли було свято Святого Домініка, відбулося освячення каплиці та монастиря. Церемонію провів архієпископ Майкл Міллер.
Всебічний розвиток
Справедливо зазначити, що монастир почав демонструвати помітний розвиток та зростання. Однак, на жаль, преподобній Марії Домініці не судилося дожити до моменту освячення монастиря. А кілька черниць прийняли рішення повернутись до монастирів, де вони раніше служили. Але на зміну їм вже дуже скоро почали приходити нові служниці.
Територія монастиря вражає своєю красою та доглянутістю.
Крім цього, черниці займаються доглядом прекрасного органічного саду. Саме звідти до місцевого населення постачається екологічно чиста продукція.
Крім цього, важливо звернути увагу на те, що станом на 2021-й шість служителень прагнули приєднатися до черниць при Ордені проповідників. А це дуже значущий та важливий статус.
Фото: dominicannunsbc.ca
