Сара Енн МакЛаган відома як перша жінка, що стала головним редактором газети, яку вона заснувала спільно зі своїм чоловіком. Але, крім цього, вона змогла досягти великих успіхів, працюючи на так званих “чоловічих” посадах, а також займалась громадською діяльністю, аби покращити ставлення до жінок у суспільстві, яке звикло їх бачити тільки у ролі дочки, дружини чи матері. Більше на сайті vancouveranka.
З підліткового віку працювала на телеграфі
Сара Енн МакЛаган народилась у 1856 році та має ірландське походження. У ранньому дитинстві її батько, працюючи геодезистом, вимушений був переїхати по роботі до Нью-Вестмінстера. А через рік до Канади переїхали й трирічна Сара з мамою та молодшою сестрою. Незабаром батько отримав роботу геодезистом у Collins Overland Telegraph Company, яка займалась будівництвом лінії через Британську Колумбію до Сибіру. Згодом він залишає проєкт та купує ділянку, де проходили дві лінії Western Union Telegraph Company. Встановивши ретранслятор, батько починає навчати доньку телеграфній справі. Сара проявила гарні здібності та у 12 років навіть врятувала будинок від пожежі, коли ліс у регіоні охопило полум’я та вона передала повідомлення на Нью-Вестмінстер, щоб прислали допомогу.
У 14 років Сара стала працювати повний робочий день на телеграфі у Western Union Telegraph Company у Нью-Вестмінстері. Далі працювала оператором в офісі Matsqui, де була відповідальною за передачу повідомлень, включаючи повідомлення преси зі Сполучених Штатів. У 16 років її назначили тестувальником та керівником ремонту лінії Нью-Вестмінстера до Йеля. Кілька разів Сару назначали офіс-менеджером, що на той час було нетиповою посадою для жінки.
Робота в газеті
У 1884 році Сара виходить заміж за Джона Кемпбелла Маклагана та відмовляється від гарної роботи на користь шлюбу, що було доволі поширеною практикою в ті роки. Джон працював друкарем у газеті Victoria Daily Times. Згодом молоде подружжя переїжджає до Ванкувера та започатковує власну газету Vancouver Daily World. На жаль, Джон тяжко захворів та помер у квітні 1901 року. Тоді керівництво видавництвом повністю перейшло у руки Сари. Її часто називають “першою жінкою-видавцем щоденної газети в Канаді”. Одночасно жінці доводилось поєднувати обов’язки видавця, головного редактора та іноді репортера. Крім того, вона допомогла заснувати Канадський жіночий пресклуб та стала членом-засновником Інституту журналістів Британської Колумбії.
Вона створила окрему жіночу сторінку, де щосуботи розповідалось про догляд за дітьми, місцеву політику, давались поради щодо здоров’я, харчування та давались відповіді на цікаві питання. Під керівництвом Сари газета процвітала, але у 1905 році вона продала її за 65 тисяч доларів. Іноді її запрошували писати спеціальні жіночі випуски.
Суспільна робота
Після продажу газети Сара вирішила зайнятись суспільною діяльністю, щоб покращити якість життя у місті, зокрема для жінок. Таким чином, основний фокус уваги був зосереджений на Місцевій раді жінок Ванкувера, де вона була учасником та одним із засновників. У 1895-1897 роках Сара керувала бюджетом, а у 1898 році була обрана президентом. У цей час вона створила філію в Нью-Вестмінстері, щоб допомагати сім’ям, які постраждали від пожежі. З 1903 по 1907 роки Сара як віцепрезидент Національної ради жінок Канади активно виступала за надання виборчого права жінкам та покращення умов роботи. Згодом вона очолила посаду президента Національної ради. За її ініціативи у Ванкувері було організовано навчання для медсестер та створено відділення Вікторіанського ордена медсестер. Також президент закликала до зведення лікарень для жінок літнього віку.
