Перша зустріч
Вперше Сенді та її майбутній син Ендрю зустрілись на шкільному подвір’ї. Жінка працювала вихователькою та, коли приймала дітей, завжди їх обіймала. Одного ранку п’ятирічний Ендрю смикнув Сенді за рукав, аби запитати навіщо вона щоранку обіймає всіх цих дітей. Вона відповіла, що дітей залишають у садку, поки батьки на роботі, а обіймами можна показати, що їх люблять і про них піклуються. Тоді хлопчик запитав, чи може він також потрапити до неї в обійми, Сенді залюбки виконала прохання тоді та продовжувала обнімати Ендрю й в наступні дні щоранку, коли збирала групу.
Приблизно через місяць Сенді дізналась, що цей хлопчик з раннього віку був позбавлений батьківського піклування. Він часто змінював прийомні сім’ї, деколи навіть по три рази на місяць. Але, як і більшість дітей, він хотів знайти родину назавжди, щоб його обіймали не тільки зранку, а й вдень та ввечері. Більше на сайті vancouveranka.
Як подружжя наважилось на другу дитину
Після знайомства з Енді, Сенді щовечора за вечерею розповідала чоловіку Марку та 17-річному сину Даррену про п’ятирічного хлопчика зі школи, який зростав без сім’ї. Насправді, коли подружжя дізналося історію хлопчика, вони обговорювали між собою можливість усиновлення, проте боялись реакції свого рідного сина на цю ідею. Та через кілька тижнів Даррен й сам зауважив, що мама так багато розповідає про дитину, то чому б батькам не усиновити його. Адже було видно, що жінка вже полюбила хлопчика, а він потребував цієї любові. Відтоді подружжя запустило процес усиновлення.
Найважче було не казати Ендрю
За словами Сенді, під час усиновлення найважче за все було не розповісти про все Ендрю, аби захистити хлопчика від розчарування, якщо раптом вони отримають відмову. Тому навіть Марк Тіл знайомився з Ендрю на відстані. За кілька зустрічей він зізнався Сенді, що дитина виглядає як член їхньої родини та має обов’язково стати її частиною.
Через деякий час органи опіки дозволили Ендрю залишитися вдома у родині Тілів. Але під час першої ночівлі Ендрю був дещо засмученим через те, що зранку він має піти. Помітивши це, Сенді в той самий вечір зателефонувала в службу опіки, щоб сповістити про те, що хлопчик тепер буде жити з ними.
Благодійна справа
Чимало лихого Ендрю побачив, поки зростав у прийомних сім’ях. Сенді та Марк стали першими, хто проявив любов та турботу до хлопчика. Тому, прагнучи зробити світ трішки кращим, Ендрю з 12 років почав займатись благодійністю. Тоді він разом з батьками на Різдво відвідали парк Оппенгеймер, де роздали безхатькам святкові панчохи з подарунками.
Коли Ендрю виповнилось 15 років, він вирішив зібрати кошти для бездомних і молоді, що була у групі ризику у Ванкувері на знак подяки, що він отримав родину навіки, про яку завжди мріяв. Згодом він дізнався, що у Ванкувері проживає чимало підлітків, що зіштовхнулася з насиллям, втекли з сімей тощо. Спільно з Covenant House він створив Twoonies для підлітків, щоб зібрати кошти для підтримки молоді, що опинилась у скрутній ситуації.
Та наступного року Ендрю вирішив, що допомога грошима може бути більш ефективною ніж подарункові панчохи. Тоді він створив сторінку для збору коштів на вебсайті Covenant House. Про цю ініціативу писало багато ЗМІ, завдяки чому вдалось досягти шалених результатів. На меті було зібрати 1000 доларів, але в результаті вийшло зібрати близько 50 тисяч доларів. Відтоді хлопець продовжив щорічно проводити благодійні збори для тих, кому пощастило менше, ніж йому.
Крім того, Ендрю виступає за зміни в службі опіки, оскільки він вважає, що системі варто більше уваги приділяти освіті та перевірці прийомних родин. Та й самі батьки, які всиновлюють дітей, мають бути більш відповідальними, щоб діти відчували захист і підтримку.
